"ЛИПКІ РУКИ"

“Липкі руки” (ЛР) ми можемо умовно розділити на 2 великі частини:
1. Вправа на розвиток чутливості і липкості;
2. Навик проведення прийомів в рамках ЛР з нанесенням ударів і виведення з рівноваги.
Буквально з перших підходів до ЛР ви відразу відчуєте, що, виконуючи вправи, руки втрачають контроль, чутливість – плечі і все тіло стають важкими (наливаються вагою) і наче дерев’яними, ступні терпнуть, коліна болять. Все це пов’язано з тим, що ви надмірно сковані та напружені.

У ЛР головне це розслабленість і контроль свого тіла (повне осягнення увагою всього тіла). І лише при регулярній роботі можна поступово досягти того, що ваші руки і все тіло набудуть легкості, сили і великої чутливості. Якщо дотримуватися всіх правил і вимог до роботи ЛР, то ваші можливості і здібності будуть зростати. Адепт почне відчувати енергію, яка при старанних тренуваннях раз у раз буде зростати і накопичуватися в його організмі, вона стане відчутною, хоч і не видимою. Практикуючи ЛР, необхідно постійно всім тілом прислухатися до рухів рук партнера, фіксуючи відчуття від цих рухів.
Без цієї якості неможливо повною мірою вловлювати наміри противника (партнера). Постійна практика ЛР з часом приводить до розуміння, для чого необхідна ця вправа і коли можна застосовувати даний метод роботи. Розвивши тонку чутливість і силу, я б сказав чутливу (чутку) силу, можна при безпосередньому контакті маніпулювати супротивником – його рівновагою і силою. За допомогою тонко чутливих рук можна відчути положення партнера, визначити його намір і у зручний момент при вигідному положенні пустити всю його силу в пустоту. Таким чином, ми виснажуємо сили противника, самі при цьому абсолютно не напружуємося і не розтрачуємо сили на опір. Лише в цьому випадку супротивник буде в дійсній пустоті, ми ні за яких обставин не будемо захоплені зненацька.

При взаємодії з партнером дотик повинен бути м’яким, як пір’їнка (пушинка). Легкість дотику повинна бути такою, щоб супротивник не відчував опору наших рук, а липкість такою, щоб він не міг від нас відірватися при будь-якому русі. При досягненні такої якості ви завжди матимете перевагу, тому що зможете в будь-який момент адекватно і вищою мірою ефективно відреагувати на будь-які дії супротивника (партнера). Ще раз підкреслюю, що така якість роботи можлива тільки при глибокій розслабленості, спокої і контролі. Зайва напруженість веде до поразки!

Реакція на рух партнера повинна бути миттєвою, але спокійною – як вода обтікає і поглинає камінь, що впав у неї. Так само діє техніка ЛР. Незалежно від того, що робить партнер (але завжди в зв’язку з тим, що він робить), будь-які його рухи – широкі чи вузькі, прямі чи округлі, швидкі чи повільні, ми постійно, невідривно слідуємо(прямуємо) за ними. Але завжди необхідно пам’ятати, що тільки через м’якість і неквапливість можна досягти блискавичної нейтралізації дій противника. І тільки будучи повністю розслабленим, можна займатися цим нескінченно довго.

Новачки виконують ЛР дуже амплітудно, проте ті, що досягли певного рівня майстерності, використовують усе більш короткі і мало помітні рухи, зменшуючи їхню амплітуду до точки. Зовні вони виглядають м’якими й податливими, але їхній внутрішній стан наповнений силою, яку вони готові вилити в будь-який момент. Наполегливі заняття ЛР збільшують запаси внутрішньої енергії. Одне з найважливіших і важких завдань адептів Бойових мистецтв – виховати, зростити чи, як кажуть на Сході, «вигодувати» внутрішню силу, при цьому ніяк не виявляючи її зовні, щоб вона була сюрпризом для противника.

Якщо враховувати все вищесказане в парній роботі з партнером, з’являється можливість і здатність захищатися, виснажуючи силу партнера, доти, доки вона не вичерпається і від неї не залишиться і сліду. Добившись легкості й жвавості рухів у роботі ЛР, нам під силу стає нейтралізація грубої сили партнера. Незалежно від ситуації, ми будемо готові до відбивання будь-яких рухів, направлених у нашу сторону, як би вони не змінювались.
Ключем до свободи в прийомах ЛР є втягнення партнера в потрібну послідовність, щоб змусити його прийняти незручне для нього положення. Поставивши партнера в незручне положення, отримуємо можливість управляти його центром ваги (отримати контроль над всіма його рухами). Втративши стабільність (рівновагу), партнер буде намагатися утримати її, відволікаючись від захисту і, тим самим, залишаючи себе відкритим для реалізації вашого завдання (атаки).

Уміння прилипнути до партнера вважається дуже важливим аспектом, який також використовується в розділі ЛР. Без цього вміння неможливо нейтралізувати атаку партнера, а тим більше контратакувати самому. Власне кажучи, при невмінні застосовувати дану техніку, ми не здатні ефективно захищатися й атакувати. Необхідно пам’ятати, що в процесі застосування всі рухи повинні бути легкими і спритними. Незграбність, скутість, напруженість дозволить партнеру швидко зрозуміти ваші наміри, ви цим викриваєте себе перед ним, і тоді він негайно постарається зірвати ваші плани, наприклад, розірвати дистанцію. Прилипання ефективніше діє, якщо партнер першим намагається провести атаку. В цьому випадку йому буде складніше позбавитись прилипання, тому що ви в момент початку його атаки берете його під свій контроль. Обмежуючи рухливість його суглобів, зап’ясть, ліктів. Передчуття атаки, миттєве прилипання і захоплення контролю можливе тільки при високій чутливості й розслабленості. Якщо цього не робити, то під контроль потрапите ви самі і станете для нього легкою мішенню. Прилипання – це не хватання! Захвати це інша і окрема робота. При прилипанні не намагайтеся хватати руки партнера, ці спроби сковують вас самих і дають можливість уже вас поставити в незручне положення (захопити контроль).
Прилипання повинне відбуватися без грубого фізичного впливу. Покладатися тільки на грубу фізичну силу легковажно до безглуздості, тому що в цей час чутливість стає нульовою, і ви самі можете провалитися в пустоту, втративши самоконтроль, не кажучи вже про контроль над партнером.
Постійна практика прилипання дозволить навчитися чітко відчувати партнера і всі його наміри, навіть злегка доторкнувшись до нього однією рукою. Використання рухів з великою амплітудою говорить про низький рівень у Він Чун, так як, чим більше амплітуда, тим легше зрозуміти наміри і більше часу, щоб їх зруйнувати. Стан прилипання можна порівняти з тим, як ви несете склянку з гарячою водою – вам не можна її тримати сильно, тому що ви можете обпекти руку, і не можна занадто розслабити, інакше склянка впаде. Стан золотої середини між зусиллям і чутливим контролем (розслабленість) необхідний для правильної практики прилипання. Це можливо там, де немає напруженості, проте не повинно бути надмірного розслаблення-в’ялості.

Навчаючись ЛР треба знати, що не завжди можна нейтралізувати рухи партнера, стоячи віч-на-віч, не можна розраховувати тільки на спритність рук. У складних випадках застосовують повороти тіла і відхід з лінії атаки. Розвертаючись уліво або вправо, ми зберігаємо при цьому чіткий контроль за своїм центром ваги. Відхід з лінії атаки допомагає рукам провалити атаку партнера в пустоту і порушити його рівновагу, ставлячи його в положення, коли він не володіє ситуацією і попадає під наш контроль. Досягши хороших результатів у зміщенні з лінії атаки, зберігаючи контроль над собою і партнером, ми збільшуємо свою функціональність і підвищуємо якість роботи в ЛР. По мірі тренованості, відходи убік будуть виходити усе краще, і відчуття при цьому будуть усе комфортніше. Відхід з лінії атаки повинен бути чітким і швидким, несподіваним для партнера. Інакше партнер може встигнути відновити баланс своєї позиції і легко вийде з-під впливу вашої контратаки, або, у свою чергу, скористається вашим переміщенням і поставить у програшну позицію. Чутливість ЛР дозволяє зробити відхід-поворот точно в той момент, коли в цьому є необхідність, під впливом натиску сили партнера. Без цієї чутливості відхід завжди буде несвоєчасним, чи раніше, чи пізніше.
Натренувавши розвороти, вам буде простіше ухилитись від атаки, і партнерові буде важко отримати перевагу у схватці з вами. Після відходу з лінії атаки провалювання в пустоту вашого партнера необхідно посилити, допомагаючи йому руками за напрямком руху, виводячи його з рівноваги аж до його падіння. Інакше ваші дії будуть малозначимими для вашого захисту. Допомога руками також повинна бути своєчасною, інакше труднощі в захисті виникнуть уже у вас. Ця допомога не повинна бути занадто легкою – допомагати треба досить сильно, але при цьому варто зберігати власну рівновагу і стійкість. Лише в цьому випадку можна досягти результату у виведенні з рівноваги, який можна назвати успіхом.
У ЛР дуже важливим моментом є своєчасність атак, захисту, контратак. Ваша атака повинна бути блискавичною і сильною, при цьому корпус повинен стояти рівно, у жодному разі не можна завалюватися в яку-небудь сторону, щоб не втратити рівноваги. Це необхідна умова атаки. Практикуючи ЛР, необхідно вивчати не тільки захист, але й атаку, інакше може виникнути ситуація, коли буде важко чи неможливо відбити натиск партнера. І якщо в слушний момент не провести свою атаку, щоб зупинити його, то ви прирікаєте себе на поразку. Можливі випадки, коли дії супротивника сильні й нищівні, такі атаки зупинити дуже важко. У таких випадках лише взаємодія всіх якостей і навичок, у тому числі й уміння атакувати, дозволить повноцінно протистояти нападаючому і нейтралізувати його дії. Кожна проведена вами атака повинна бути цілеспрямованою. Кожен рух потрібно направляти у відкриту, незахищену частину тіла: корпус, голову, руки.
Метою липких рук є виявлення і розкриття як слабких, так і сильних сторін противника, де він беззахисний, де добре захищений, поставити його в невигідне положення, скувати і нейтралізувати. Самому в тож же час залишитися невразливим. Змусити партнера робити помилки, втрачати контроль над собою і тим, що відбувається довкола, в той же час наносячи йому поразку.