Традиція і Сучасність

(Традиція, лат. TRADITIO –
1. передача, переказ, оповідання.
2. усна передача історичного матеріалу.,
3. звичай, порядок, правила поведінки, що переходять з покоління в покоління.,
4. елементи соціально-культурної спадщини, що зберігається в суспільстві або окремих соціальних групах протягом тривалого часу).

Сучасне розуміння слова традиція проявляється лише в сухому конгломераті, що спирається на словникове пояснення. Ми з жалем спостерігаємо за тим, на якому рівні сприймають і розуміють традицію Він Чун. Поверхневий погляд дає перекручене розуміння даного стилю, ставлячи на перший план суху механіку, у якій немає душі. Відкидаючи убік багатющий духовний досвід майстрів минулого, не даючи тим самим розкритися внутрішньому потенціалу в собі, своїх учнях, не кажучи вже про студентів. Доводячи все до формальної умовності, відбувається дискредитація стилю. Тепер це буде мати не ім’я традиція Він Чун, а бізнес Він Чун. Такий шлях дезорганізує внутрішній світ людини, сприяючи розщепленню людської істоти, не дає сформуватися особистості і веде до серцевої, моральної недостатності, духовного інфаркту. У погоні за сухою зовнішньою механікою людина зневірюється в тому, що вона вивчає, а потім знаходить собі виправдання, виправдання своєї «деградації».

Наш світ, світ великих швидкостей, потребуючий кардинальних змін. Потрібно жити інакше, відкинувши все зайве, що заважає рухатися вперед. Ефективність! Ось що повинно стояти на першому місці. Бери те, що ефективно, а решту відкинь. Так відбувається народження «майстрів – новаторів».
Їхні нововведення несуть у собі дві причини. Перша – це немає справжнього порядку в передачі знань і недостача самих знань та їхнього розуміння. Якщо людина вносить у навчання різноманітні шматки інших напрямків, це неповага і безвір’я до того виду бойового мистецтва, яке вона вивчає і підносить. Аморальне (безвідповідальне) ставлення до стилю і людей, яким це все дається. У такому світлі втрачається позитивне значення даного стилю. Друга – це винятково бізнес, проте це брудний бізнес, тому що в ньому не дотримуються чітких позицій моральності щодо споживача. Але як би то не було, цей «бізнес» став сьогодні значимим фактом дійсності, і багато хто на нього спирається. З його позиції намагаються судити, що краще. І він справляє до того ж істотний вплив на моральне уявлення і реальну систему морального ставлення до Він Чун. Ставлячи тим самим «бізнес» вище морально-етичних норм. Своїми діями «майстри-новатори» штучно обмежують можливості даної науки. Часом дивишся, що така людина начебто багато років вивчає Він Чун, та постає питання – чи вивчала вона його насправді? Адже його дії говорять про нього зовсім інше. У монастирях знаходяться не завжди істинні монахи, хоча вони там перебувають уже довгі роки.

Атмосфера серед майстрів-новаторів Він Чун зараз украй насичена моральними випаровуваннями – вірним симптомом практичного безсилля й психологічного розпачу. Не усвідомлюючи своїх дій, дискредитують стиль, насамперед, морально. Пояснюючи свої дії тим, що збагачують цю систему, самі ж не можуть визнати, що вони не перебувають у традиції Він Чун, а лише ходять поряд. Позбавлені цілісної системи, вони відкривають дорогу до свавілля, перекручення Він Чун.

Такий метод не допоможе уникнути духовного виснаження. Насамперед, вони повинні зрозуміти, що традиція Він Чун – це духовність і зрощування духу, формування цілісності людини. Духовність допомагає уникнути деградації, духовної дистрофії. Ідучи шляхом традиції – шляхом духу, це стійкість, стабільність самої людини, стабільність життя, стабільність орієнтації, те, що породжує в людині духовну міцність (стійкість). Їй є на що опертися – на сильне, вічне, те, що ніколи незмінне. Втягнені в мертву новаторську діяльність на початку відчувають, що все в порядку – «зрушив землю». Але через час ілюзія розсіюється, і вони відчувають віяння відчуженості, холоду і нудьги.
Нестача «точки опори», тієї опори, котра була відкинута, призводить до емоційного виснаження.
В основі своїй ця тенденція спочатку приваблива, та стаючи дією без духовності, вона примітивізує людину.

Відповідно до традиції Школи Він Чун, передача знань іде поетапно. Нульовий етап включає в себе базовий розділ бойового арсеналу, вивчення Кхі Кон, який допомагає розкрити потенціал людини.
Багато хто задовольняється цим і зупиняється, вважаючи що це той Він Чун і це та майстерність і нарешті його вивчення завершено.
Більш високий розділ нульового рівня розвиває в людині добре володіння бойовою технікою, дає добре практичне розуміння Кхі Кон і акупунктури нульового рівня, знання, як необхідно проводити поєдинок і як його уникнути. Це все – нульовий рівень. Цей етап розрахований на учнів, які йдуть у ногу з «часом» – майстрів-новаторів.

У традиції Він Чун існує таке положення, що стабільність і прогрес випливає зі стійкості і постійності. Є учні, яким властиво йти шляхом кардинальних змін, мінливості, шукаючи прогресу. У стародавньому Китаї існувала приказка «Прокляття тобі жити у вік змін». Проте ті, що йдуть далі, дотримуючись традиції, одержують пояснення рівнів майстерності. Перше – зерна Будди. Друге – малий Небесний шлях. Третє – великий Небесний шлях.
Надалі тому, хто іде в ногу з «часом» – майстрам-новаторам, надзвичайно важко пояснити, чому відбувається топтання на місці, чому це так глибоко вкоренилося у світі бойових мистецтв, і чому так багато людей, що несуть в собі образ «розумного наставника», обирають руйнівний шлях – шлях майстра-новатора.
Єдине, що можна сказати: Іти шляхом традиції важко, але той, хто йде, той осягає вчення Він Чун. Той, хто йде шляхом новаторства, йде легко, та шлях упирається в стіну, і тому у світі багато хто займається Він Чун, проте лише деякі стають справжніми майстрами.

«ОДИН БАГАТИЙ МОЛОДИЙ ЧИНОВНИК ЗАХОПИВСЯ САДІВНИЦТВОМ, І ЗГОДОМ У НЬОГО ВИРІС ВЕЛИКИЙ ГАРНИЙ САД. ДРУЗІ, ПРИХОДЯЧИ ДО НЬОГО В ГОСТІ, ЗАХОПЛЮВАЛИСЯ ЙОГО САДОМ І ХВАЛИЛИ ЙОГО ЗА ТЕ, ЩО ВІН ДОСЯГ НЕАБИЯКИХ УСПІХІВ У ДАНОМУ МИСТЕЦТВІ. ТА САМ ХАЗЯЇН ВІДЧУВАВ, ЩО ЧОГОСЬ НЕ ВИСТАЧАЄ В ТОМУ, ЧИМ ВІН ЗАЙМАЄТЬСЯ. ВІН ВИРІШИВ ПІТИ ПОРАДИТИСЯ ДО СТАРОГО САДІВНИКА, ЯКИЙ ЖИВ НА ОКРАЇНІ МІСТА. ПРИЙШОВШИ ДО НЬОГО, ВІН ЗАСТАВ СТАРОГО ЗА ПОЛИВАННЯМ САДУ. ТОЙ ЧЕРПАВ ВОДУ З КОЛОДЯЗЯ І НОСИВ ГЛЕЧИКОМ ДО РОСЛИН, І КОЖНУ ПОЛИВАВ.
ПРИВІТАВШИ СТАРОГО, ВІН ЗАПИТАВ ЙОГО, ЧОМУ ТОЙ НЕ ЗРОБИТЬ ПОЛИВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ, ЩОБ ПОЛЕГШИТИ СОБІ РОБОТУ. НА ЩО СТАРИЙ ВІДПОВІВ – ЯКЩО КОРИСТУВАТИСЯ ПРИСТРОЄМ, ТО В ЙОГО РОБОТІ БУДЕ МЕНШЕ СЕРЦЯ, ЙОГО ДУШІ, А БУДЕ БІЛЬШЕ МЕРТВОЇ МЕХАНІКИ. І ТОДІ МИСТЕЦТВО СТАНЕ МЕХАНІЧНИМ, НЕСПРАВЖНІМ. БУДЕ ВТРАЧЕНИЙ СМИСЛ. ТОДІ СЕРЦЕ БУДЕ В НЕСПОКОЇ, А ДУХ ЗАСНЕ. ПОЧУВШИ ТАКУ ВІДПОВІДЬ, МОЛОДИЙ ЧИНОВНИК ЗРОЗУМІВ, ЧОГО Ж ЙОМУ НЕ ВИСТАЧАЛО».